Лялькова вистава "Серед урочища грибного"
(автори та упорядники Ференс Т.В., Швець Н.В., Мельник А.М)
(Вступ - музика. Шум лісу, щебет птахів)
Лісовичок
Де родючиї грунти,
Народилися грибочки
Й стали весело рости.
їх голівки кучеряві
Обвіває вітерець
Гріють проміні ласкаві.
Дощик ллється навпростець.
Та облишимо грибочки
Хай вони собі ростуть
По зеленому лісочку
Он два гномики ідуть.
В а руках несуть корзинки.
Мову тихую ведуть
То зупиняться хвилинку,
То в корзинки щось кладуть.
Що вони кладуть в корзинки?
Може квіточки ясні,
Може шишки із ялинки.
Може трави запишні?
Ви подумайте, - це ж казка!
В лісі гномики живуть!
Тихо діти, всі, будь ласка,
Ми рушаєм з вами в путь.
В казку двері відчиняєм,
В ліс заходим чарівний.
Все почуємо і взнаєм –
Це тому, що ліс живий.
(з лісу з’являються гномики, вони несуть в руках кошики)
1-й Гномик
Назбирали на обід
І життя, неначе свято.
Буде мати гномів рід.
2-й Гномик
На галявину ще підем
Ти і сам туди хотів.
1-й Гномик
Ну, ходімо на галявку
Там грибки уже ростуть
Ті голівки кучеряві
Вже давно на гномів ждуть.
(Гноми виходять, звучить мелодія, з’являються гриби і співають пісню)
Боровик
Маскуватися звик.
Мусиш ліс обійти,
Щоб мене знайти!
А кому знайти удасться,
Знай, тому всміхнеться щастя,
Бо смачнішого нема
Між грибами усіма.
Сироїжка
У різний колір чепурюсь.
Така тендітна, така я ніжна,
У руки візьмеш і кришусь.
Хоча кришусь, хоча тендітна,
А кажугь - дуже апетитна.
Хто куштував хоч раз мене
Забачить в лісі - не мине.
Підберезовик
І компанію люблю
Краще нас не обминати
Ми немов браві солдати,
То в шеренгу, то в рядочок,
А якщо ви нас в горбочок –
Страва буде непроста –
Справжнісінька смакота!
Поганка
І від мене всім біда.
Як побачите, то всюди
Обминайте мене люди!
Майте, ж розум і відвагу
Я стерплю вам неповагу.
Сама ж гірко так горюю
Що вам радість не дарую.
Лисички
Ростом зовсім невеличкі,
Не червиві, дуже чисті
Не ховаємося в листі.
Хто на слід нам натрапляє,
Повен кошик назбирає.
Ростемо ж не поодинці
Нас шукайте у низинці.
Опеньки
Шиї мов цівки, круглі голівки.
А як більші виростаєм –
Парасольки відкриваєм.
Мухомор
Червоний, наче помідор.
Кашкет цяцькований, розлогий,
А сам - стрункий і довгоногий.
Не знайдеш красеня такого.
Та я отруйний, пам’ятай.
Мене побачиш, обминай.
(Хруст гілок)
Хтось іде, ану всі тихо,
Заховались за листки.
(Гриби ховаються за дерева, кущі, в траві.)
(Виходить Червона Шапочка і співає пісню, в руках несе кошик з грибами.)
Червона Шапочка
У ніжній теплій ласці
Гриби наділи шапочки
Так само як у казці.
Рано вранці на світанку
Вибігла із хати я.
Ніжне сонечко ласкаве
Буду в лісі зустрічати.
Ще й грибочки назбираю,
Бо ростуть вони раненько.
Пиріжків смачних із ними
Приготує моя ненька.
Я візьму тих пиріжків
В кошик наскладаю.
До бабусі за лісочок
В гості завітаю.
(Шапочка йде в ліс на пошук грибів)
Пісня гномиків.
Веселі і здорові ідемо по землі.
У лісі ми живемо, в нас хатка чимала.
Серед урочища грибного
Ми ліс свій бережемо, щоб казка в нім жила.
(Виходять ляльки-гномики, з’являються з-за своїх схованок гриби)
1-й Гномик
Глянь, ось велетні які!
Кучеряві шляпки мають
І чудові і прудкі.
2-й Гномик
Я заскучився без вас.
Ви засмаглі і духм’яні -
Йдіть у кошики о нас!
Грибочки
Ми отут для вас ростем.
Вже й поправитися встигли
І давно-давно вас ждем.
1-й Гномик
Лисички, маслюки.
Красноголовці, рижики,
І всі моховики!
2-й Гномик
Що тут у всій красі.
Великі і малесенькі
У ранішній росі.
(За ширмою крик Вовка: Рятуйте, рятуйте!)
(Заходить хитаючись Вовк)
(Пісня)
Гномик
З радості качаєшся?
Всіх людей перелякав –
І не вибачаєшся.
Вовк
Біль всього терзає.
Пирогів з грибами з’їв
І тепер вмираю.
Приспів:
Грибочки мої, мухомори кляті,
Вас ні з супом, ні з борщем
Не можна вживати.
2-й Гномик
Що за це ти взявся?
Вовк
Знову я прокрався,
Червону Шапочку злякав –
Втекла й заховалась.
Я ж швиденько пиріжки
Вм’яв і не зосталося.
Приспів:
Грибочки мої, мухомори кляті,
Вас ні з супом, ні з борщем
Не можна вживати.
Гномик
Ще мала -- не знала,
Що грибів, щоб назбирать, -
Знать треба немало.
Вовк
Добре правила завчіть:
Як грибочки гам знайдете,
То поганок не беріть.
Приспів:
Грибочки мої, рижики й опеньки,
Провари тоді ти їх, тільки не скоренько.
Грибочки мої - білі й сироїжки,
Посолив би я вас, так немає діжки.
(Вовк сідає на узліссі і тримається за живіт та охає).
1-й Гномик
А до справи всі берімось
Все із шлунка швидко геть,
Бо від цього буде смерть.
Гей, хто в лісі, поможіть,
Швидко чаю принесіть!
(Червона Шапочка приносить чашку з ліками і напуває Вовка).
1 -й Гномик
Тепер чаю літра три!
Швидко сльози собі втри!
А от вам усім малята
Дам я декілька порад:
Як йдете гриби збирати,
Не беріть усі підряд.
Пам’ятаймо разом з вами
Добре правило моє
Що між добрими грибами
І отруйні також є.
Червона Шапочка
І збирати їх мастак
Хай мені відповідає
Просто словом - так!
Вовк
Вам відомо і мені.
Діти, що гриби ці знають
Хай відкажуть - ні!
(На сцені з’являються під музичний супровід гриби)
Підберезовик назвався,
Загорів, дивіться як!
У руденьку шапку вбрався,
Мене можна брати?
Діти: Так!
Білі цяточки ясні
Я красивий, мов у казці.
Мене хочете ви?
Діти: Ні!
Розрослися гарно як!
І зелені й пурпурові
Чи візьмете ви нас?
Діти: Так!
Доки трави росяні
Звуть мене Бліда Поганка
Я подобаюсь вам?
Діти: Ні!
Любить нас поїсти всяк
Бо грибочки м – лисички
Ви збираєте нас?
Діти: Так!
Ми ростемо так і сяк.
Ми опеньки, лізем в гору
Заберете ви нас?
Діти: Так!
Як справжнісінький козак.
І мені всі хватять дуже
Справді я найкращий?
Діти: Так!
Ну звичайно, молодці.
Можете іти збирати
Ви тепер грибочки ці.
Червона Шапочка
Зрозуміла й я тепер
І як ви у ліс підете.
Добре правило завчіть
Як грибочки там знайдете,
То поганок не беріть.
Вовк
Жовчний гриб - теж має яд!
Незнайомих не займайте,
Не збирайте всі підряд!
1-й Гномик
Не забудьте ви про це.
Що він користь може мати
І для когось він росте.
2-й Гномик
Раз у цьому лісі ріс.
Не губи природу, друже.
Бережи що казку - ліс.
Лісовичок
Все для вас у ньому є!
Йди і ти у ліс щасливо –
Радість людям він дає.
(звучить мелодія)